6.11.2013

Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників

Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров’я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів.        

Під час виконання домашніх завдань дитиною контролювали  дотримання санітарних вимог.

         Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, – потрібно сприймати її як рівнозначного учасника спілкування.

         Будьте уважними до дитини, а, також, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв’язати її.

установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

• Не ставте забагато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Пам'ятайте:

• Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.

• Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

• Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.

• Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.

• Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

• Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

• Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

• Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

• Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Поради для батьків

Десять заповідей для батьків:

•        Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

•        Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

•        Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

•        Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

•        Не принижуй!

•        Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

•        Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

•        Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

•        Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

•        Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою. [5]

Навчання - це процес, що пов'язаний не лише з функцією школи.

Основні правила:

- Твоє спілкування зі світом починається із пізнання. Вдячно стався до тих, хто дає їх тобі;

- Будь готовий активно, творчо навчатися і не тільки на уроках;

- Навчися бачити, чути, відчувати світ серцем;

- Остерігайся образити того, хто поруч;

- Приймаючи рішення, пам'ятай про відповідальність перед собою, своїми батьками, однокласниками, вчителями;

- Прийми за необхідне основне правило поведінки: «не зашкодь!»;

- Справжнє щастя - ставити перед собою високі цілі, досягати їх, а потім іти далі. не позбавляйсебе цього.
- Будь щасливий у своєму шкільному житті.


Твоя пам’ять і є твій віртуальний світ. 

Варто не забувати, що засвоюємо:

10% того, що читаємо

20% того, що чуємо

30% того, що бачимо

50% того, що бачимо і чуємо

70% того, що обговорюємо

90% того, що говоримо і робимо

Отже, відводь час на щоденне закріплення необхідних тобі навичок. Дослідження свідчать, що краще вчити вірші декілька днів потроху, ніж дуже довго в один день (це стосується і інших навичок, грі на інструменті тощо).

Відшукай родзинку 

Спробуй віднайти в собі приховані особливості. Що є в тобі таке, яке неможливо продублювати?

Це цікаво

Мозок складається з мільярдів клітин, має дві півкулі: ліва - наукова, права - творча. Ліва півкуля відповідає за: мову, логіку, обчислення, послідовність. Права півкуля відповідає за: риму, ритм, музику, живопис, уяву.
Ми вчимося за допомогою того, що: бачимо, чуємо, відчуваємо, робимо  

СПРИЙНЯТТЯ ЕФЕКТИВНІЙ САМООРГАНІЗАЦІЇ
ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Аналіз завдання:

Що насправді потрібно зробити?
Сформулюй це ще раз своїми словами.
Аналіз матеріалу:
Що мені потрібно для виконання завдання?
Що я вже маю?

Аналіз мети:
Чого я прагну?
Як я можу цього досягти?
Від чого я можу відмовитись?
Аналіз конфлікту(протиріччя):
Чому я не можу піти далі?
Що мені заважає?
Що я мушу змінити?
Формулювання часткових (проміжних) завдань:
Який крок наступний?
До цього часу все правильно?

Тепер я вже організований.
Подолання фрустрації (кризи надій):
Помилку можна виправити.
Я старанно працюватиму.
Вимога до розподілу часу:
Одна маленька перерва не може зашкодити.
Я зроблю це, я маю час.
Оцінювання часткових (проміжних) результатів:
Я це робив.
Мені це добре вдалося.


ЯК ГОТУВАТИСЯ ДО ІСПИТІВ


Іспити, як і більшість явищ життя, – явище перехідне. Коли вони закінчуються, з'являється відчуття свободи, забуваються сльози, нервування, повертається спокійний сон. Але ж можна скласти іспит і з меншими втратами для власного здоров'я, отримати добрі оцінки й чекати наступного іспиту без страху та безсонних ночей.

Психологи розцінюють іспит як:

1. «перетравлювання» значного обсягу інформації, яке пов'язане з великим навантаженням на мозок; 
2. серйозне емоційне напруження і велике навантаження на нервову систему; 
3. оцінювання не лише знань дитини, а й її особистості. 

Найоптимальніший варіант підготовки до складання іспитів 
(за Іриною Науменко) 


Розпорядок дня

Харчуватися слід три-чотири рази на день. 

Мед, горіхи, молочні продукти, риба, м'ясо, овочі та фрукти забезпечать баланс необхідних вітамінів і мінералів в організмі й відновлять енергетичні витрати.

Нормальний здоровий сон і відпочинок зменшать навантаження на нервову систему. Не варто відмовлятись од звичних занять спортом – це буде своєрідним відпочинком.

Слід пам'ятати про біоритмо-логічні особливості: «сова» неефективно працює о 6 – 8 год ранку, а «жайворонок» навряд чи буде працездатним до 2 – 3 год. ночі. В усіх людей рівень біологічної активності знижений із 17 до 18 години. 

Можна вживати тонізуючі препарати, наприклад, із женьшеню чи елеутерококу. 
Каву краще пити вранці й небагато, лише для того, щоб прокинутися (для тих, хто звик саме так розпочинати свій день). Кава підсилює нервовість і тривожний стан у невпевнених собі людей. Заспокійливі медичні препарати зовсім не потрібні, їх можна вживати лише за призначенням лікаря.

Правильна організація вивчення навчального матеріалу 

Спочатку слід переглянути весь матеріал і розподілити його таким чином: якщо треба вивчити 100 питань за чотири дні, то в перші два дні вивчається 70% усього обсягу, третього дня – решта, четвертого – повторюють вивчене. 
При цьому складні теми варто чергувати з простішими – не обов'язково вчити всі питання поспіль.

Є й деякі психологічні закономірності, які слід враховувати.

1. Найкраще запам'ятовується інформація, викладена на початку і наприкінці тексту. Середина зазвичай швидко «вилітає» з голови. Тому під час запам'ятовування та повторення слід приділити увагу середині тексту. 
2. Повторювати треба не механічно, а вдумливо, зосередившись на змісті. Інформація після і «завантаження» в мозок, якщо її не повторити, утрачається на 20 – 30% упродовж перших 10 год. Щоб цього не сталося, слід прочитати текст, повторити його вдруге, через 20 хв – утретє, а через 8 – 10 год. – учетверте, і ще раз – через добу. Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові. 
3. Особливість «упізнавання». Дивлячись на текст, відчуваєш, що колись це все бачив, читав, отож вирішуєш, що витрачати час на це питання не варто й можна переходити до наступного. Насправді ж це – несвідомий самообман. І якщо не вивчити уважно те, що здається таким знайомим, на іспиті можна не відповісти на таке «знайоме» запитання. 
4. Запам'ятати можна найкраще, якщо знати, що є «найближчим»: текст, рисунок, логічна схема.
5. Слід спробувати знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі, адже цікаве запам'ятовується 
набагато легше. 
Можна готуватися до іспитів удвох, адже одна голова добре, а дві – краще. 
Підготовка до іспиту вдвох має свої переваги, якщо поставитися до цього серйозно й сумлінно. Учити разом не варто, а от повторювати навіть бажано. Це краще робити напередодні іспиту.

Готуватися можна й так: перший день – самостійне вивчення, другий – повторення й переказування один одному. 
Було б добре розділити теми за інтересами, за складністю, за ступенем засвоєння: один розповідає те, що другий раніше не вивчив.
Розповідати треба чітко, детально, емоційно. 
Можна проводити «репетиції» перед іспитом і наодинці: ставити собі запитання, уголос відповідати, привчатися слухати своє мовлення.
 

Сім батьківських заповідей

2. Любіть її такою, якою вона є,навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.
3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете. Допоможіть їй стати собою.
4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти і втішати. Ви – не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і в п’ять і в п’ятдесят років.
5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина та доньки. Найгірше, якщо можете, але не робите.
6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
7. Не очікуйте від дитини вдячності: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

ЛЮБІТЬ ЖИТТЯ!

     Зміни своє ставлення до самого себе. Полюбіть себе. Луїза Хей пише: «Любити себе — це прекрасна пригода.Уявіть, як чудово було б уміти літати! Тож давайте полюбимо себе просто зараз, не зволікаючи». Вона пропонуєдесять сходинок на шляху любові до себе.

1. Перестати критикувати себе й інших. Не критикуйте оточуючих, адже ті недоліки, які ми знаходимо в інших, цепроекція тих рис, які ми засуджуємо в собі. Думати про іншу людину погано — одна з причин нашої обмеженості.Повторюйте твердження: «Я люблю і схвалюю себе в усьому».

2. Перестати залякувати себе. Похмурі думки можуть отруїти життя кому завгодно. До того ж думка матеріальна— якщо постійно жити в передчутті чогось поганого, воно неодмінно збудеться. Піймавши себе на поганих думках,стверджуйте: «Я є втіленням божественного і прекрасного у світі, і з цього моменту живу повним жи/pnbsp;репутацію 2. Повторювати треба не механічно, а вдумлиnbsp;антагонізм. Цейnbsp;чином,nbsp;стаютьnbsp;nbsp;nbsp;зnbsp;во, зосередившись на змісті. Інформація після і nbsp;передчутті/pnbsp;репутацію 2. Повторювати треба не механічно, а вдумливо, зосередившись на змісті. Інформація після і nbsp;передчуттіттям».

3. Бути добрим, м’яким, терплячим із самим собою. Часто ми хочемо мати всі блага терміново, просто зараз.Нетерпіння отруює життя, є проявом нашого небажання вчитися. Ми хочемо набути знання, не засвоївши уроку,не зробивши кроків для досягнення мети. На цьому шляху ми можемо робити помилки, які є насправді нашимипомічниками. Не лайте себе за них. Зробіть паузу, проаналізуйте, що зроблено не так, і рухайтеся вперед.

4. Бути добрим до своєї свідомості. Не лайте себе за негативні думки. Перестаньте звинувачувати себе впоганому. Всі думки і висловлювання — тільки в позитивному ключі. Можна медитувати, уявляючи собі свої мрії якуже доконаний факт.

5. Навчитися хвалити себе. Почніть із малого. Скажіть собі, що ви прекрасні, повторюйте собі це якнайчастіше.Повіривши в це, ви помітите, що й оточуючі починають думати і казати про вас так само. Дозвольте собі прийматидобро незалежно від того, заслуговуєте ви на нього, на вашу думку, чи ні.

6. Любити себе — отже, підтримувати себе. Звертайтеся по допомогу до друзів, дозволяйте їм допомагати вам,допомагайте їм самі. Прохання про допомогу — це не слабкість — це вияв сили.

7. Доглядайте за своїм тілом. Якщо ви хочете прожити довге і повноцінне життя, почніть піклуватися про себе вжезараз. Адже для цього нині є маса можливостей: басейни, фітнес-центри і багато іншого. Під час занятьстверджуйте: «Я здоровий, щасливий, благополучний».

8. Займатися самоосвітою. Вчитися не пізно ніколи, якщо цього хочете ви самі чи необхідно для професійного ікар’єрного зростання.

9. Робота із дзеркалом. Це дуже важливо для тих, хто не може повірити в себе. Уранці підійдіть до дзеркала іскажіть собі: «Я люблю тебе». Якщо вдень сталася неприємність, підійдіть до дзеркала і скажіть: «І все ж таки ялюблю тебе». Дивлячись у дзеркало, можна здійснити акт прощення, поговорити з іншими людьми, якщо вибоїтеся говорити з ними особисто. Спочатку робити це не просто, але згодом ви навчитеся.

10. Любіть себе просто зараз. Не чекайте, коли станете досконалими. Незадоволеність собою — це всього лишепогана звичка. Навчившись любити себе, ви зможете полюбити і прийняти інших людей.

Телефон довіри: 440-24-24
  

ЯКЩО ДИТИНА ПІШЛА З ДОМУ

     He шукайте проблему назовні - "зманили друзі", цікавиться подорожами, "Америкою". Дитина пішла, тому що їйпогано. Найчастіше погано саме в сім'ї. Зрозуміло, більшість збігає не від хорошого життя. Але найчастішеповедінка дітей абсолютно незрозуміла.
     Виявляються два типи сімей, в яких виросли "бігуни". З повних сімейних союзів матеріально забезпечених іпрямо погано впливають на дитину: перший - із споживчим стилем виховання, де матеріальне благополуччяпоєднувалося з повною бездуховністю, і другий - з відсутністю - емоційних контактів батьків з дітьми, нормальних,теплих взаємин.
     Сприятливі відносини в сім'ї, зазвичай переносяться і в навчальну (діяльність) групу. Учні з таких сімей куди легше будують гарні взаємини зі своїми однолітками. Чому так буває?

Причин, що спонукають дитину з благополучної сім'ї вибрати "свободу" - безліч.

     1)    Ревнощі. Вони можуть бути спрямовані не тільки на молодшого брата. Об'єктом ревнощів може бути новий чоловік матусі або нова дружина татуся, і навіть батьківська робота. У будь-якому випадку дитині починає здаватися що його "зовсім не люблять». Біг з дому - це спроба привернути до себе увагу.
     2)    Романтика. Начитавшись книг, надивившись фільмів, вони раптом переймаються бажанням "стати сильними", довести собі та іншим, що можуть прожити без батьків, виїхати без супроводу на інший кінець країни, пошукати пригод на свою голову і абсолютно самостійно з них виплутатися. Ті, кому виплутатися вдається, зазвичай повертаються додому.
     3)   Образа. "Ситуаційне бродяжництво" - коли дитина йде з дому після скандалу з батьками. Вона зовсім не хоче залишати будинок і залишається на вулиці. У виховних цілях «полякати батьків» і домогтися свого і якщо їй це вдається, підліток бере метод на озброєння і надалі використовує його постійно.
     4)    Дружба. Від зв'язку з поганою компанією не застрахований жоден підліток. Іноді друзі підбивають "не бути маминим синком" і не "кидати компанію" - і підліток йде "розважатися": не ночує вдома, пропадає з поля зору батьків ... Ця ситуація, мабуть, найнебезпечніша з усіх: можливо, це дорога у кримінальну групу.

ЩО РОБИТИ?

     - Якщо ви відчули, що втрачаєте контакт з дитиною, не пускайте справу па самоплив - зверніться до психолога.
     - Якщо дитина одного разу вже тікала з дому - поговоріть з нею після повернення. Розберіть ситуацію по деталях - вам обом стане легше, просто тому, що ви виговорилися.
    - Завжди підкреслюйте значимість дитини для вас. Залучайте її до "дорослої роботі", радьтеся з нею, нехай проявить мужність і самостійність у себе вдома.
     - З молодшого віку привчайте до чистоти, виховуйте гидливість. Якщо не діють раціональні доводи, то спрацює інстинкт: дитина не зможе спати в бруді і не митися кілька днів.
     - Не забороняйте приводити додому друзів - будете знати, з ким маєте справу. А добрі стосунки з друзями вашої дитини підсилюють довіру і всередині сім'ї.
    Готуйтеся до повернення дитини додому: купіть подарунок, подумайте, яким чином ви продемонструєте свою радість від її появи: що вона вам потрібна, що необхідна; відразу ж залучіть її до якоїсь сімейної справи, яку здатна зробити тільки вона.

Відверто запитайте себе:

1 - чи бачу я особистість у своїй дитині?
2 - поважаю я її?
3 - чи люблю я її просто за те, що вона є (a не за якісь вчинки)?
4 - чи є у дитини своя кімната або хоча б свій кут?
5 - дитина повинна мати свою шафу, полку для білизни, стіл для занять, місце для іграшок і т.д.
6 - дозволяю я дитині робити те, що вона хоче (завести собаку, ліпити, малювати, ...)?
7 - даю я дитині мінімум кишенькових грошей, щоб вона могла витратити їх просто так?
8 - чи є в сім'ї, рідні чоловік, з яким дитина могла б погуляти, помовчати, зробити якесь корисне діло?

    Пам'ятайте, що найбільш позитивний вплив на виховання надають дідусі та бабусі, навіть якщо батьки в розлученні, забороняти спілкуватися з ними не можна.
       Сходіть в школу і попередьте педагогів і адміністрацію про те, що трапилося.
     Ні педагогам, ні батькам не слід випитувати в дитини про причини втечі: дитина не знає справжню, глибинну причину. Зовнішня причина (сварка з батьками, образа в школі, несправедливість) - тільки привід, що послужив поштовхом до втечі.
     Догляд дитини - це серйозний показник глибинного неблагополуччя в сім'ї, пояснити суть якого може тільки фахівець.
     Тому, зустрівши дитину, необхідно звернутися до психолога, інакше втечі з дому повторяться, і, в кінцевому підсумку, можуть призвести до більш серйозних наслідків (протиправні вчинки дітей використовує в своїх цілях злочинний світ).

ЛЮБІТЬ ДІТЕЙ!

Діти починають палити, якщо палить батько тієї ж статі, що і дитина.

     Європейські вчені провели дослідження і довели, що ймовірність того, що дитина почне курити, підвищується всім'ях, 

де палить хоча б один з дорослих, особливо якщо він однієї статі з такою дитина. Статистика підтверджує,що

 батьки передають звичку курити синам, а матері - дочкам. Про це говорить співавтор дослідження, щопроводиться в іспанському Університеті Сантьяго-де-Компостела Марія Лоурейро. За її ж словами, мати, щопалить не впливає на вибір сина, а батько, що палить - на дочку. Якщо ж у сім'ї курять обоє батьків, то тоді дочказакурить з ймовірністю в 23%, а син - 24%. Якщо ж курить всього один дорослий, то ці показники знижуютьсявдвічі. Якщо ж сім'я неповна, то тоді мати чи 

батько передають звичку курити дитині незалежно від статі звірогідністю в 12%. Такі дані були отримані після проведених опитувань з 1994 року по 2002 рік, які називалисяBritish Household Panel Survey. Саме це джерело дає найбільш достовірну інформацію з даної проблеми. Такстверджують фахівці.

Розглянемо, що відбувається в нашому організмі, коли він так гостро реагує на тютюн.

     Через підпалений та повільно жевріючий тютюн (жевріючий тютюн має температуру близько +300 С, а призатяжці — близько +1000 С) захоплюється повітря, те саме повітря, яким ми постійно дихаємо, воно часто-густоотруєне всілякими токсинами. Кисень, який міститься в цьому повітрі, проходить через жевріючий тютюн і

посилює його горіння. Відбувається так звана суха перегонка продуктів горіння, в даному випадку тютюну зівсілякими домішками. Продукти перегонки разом із залишками повітря потрапляють до легенів.

 Наявність утютюновому димі радіоактивних елементів - сполук калію, свинцю, полонію, стронцію та інших—призводить дотого, що людина, яка палить за день пачку цигарок, одержує дозу опромінення в 3-5 раз вищу від тієї норми, якавстановлена міжнародною угодою захисту від радіації. Зверніть увагу, що рак легенів, який посідав на початкустоліття 

останнє місце серед онкологічних захворювань, зараз перейшов на друге місце і поступається лише ракушлунка, який, до

 речі, теж часто спричинюється палінням. Паління являє собою небезпечне соціальне явище,оскільки пасивні курці піддаються

 ризику захворіти не менше, ніж ті, що їх обкурюють. Перебування некурця хочаб годину в закритому приміщенні викликає стан, аналогічний тому,

 який виникає після випалювання чотирьохсигарет. Якщо протягом робочого дня немає можливості провітрити кімнату, 

то всі присутні теж одержують значнудозу карцогенних речовин. Доведено, що 35% шкідливих речовин тютюнового диму згоряє, 25% — поглинаєкурець, решта - отруює повітря приміщення, в якому палять.

     Спеціальні лабораторні дослідження показують, що в сечі маленьких пасивних курців завжди виявляються тічи інші

 компоненти тютюнового диму, як правило, нікотин і карцогенні смоли. Так, у дітей батьків-курців вмістнікотину в сечі майже в 90 разів вищий, ніж у тих, що не палять. У повітрі, що вони вдихають, якщо навіть уже неперебувають в прокуреному приміщенні 5-10 і більше годин, міститься збільшена кількість чадного газу в порівнянні з видихом дітей, які не піддавалися дії тютюнового диму. Скільки цигарок пасивно "палять" діти завзятих курців? Після обстеження майже 60 дітей віком 11-15 років вчені встановили, що тютюновий дим, якийвони вдихають протягом року в квартирах, де палять батьки, рівнозначний за дією в середньому з 80 сигаретами. Результати обстеження дітей віком 7-11 років свідчать, що діти батьків-курців нижчі на зріст, у них гірше налагоджена дихальна функція, і вони вдвічі частіше страждають від легеневих захворювань. У сім'ї, де палилибатьки, згодом починають палити 67% хлопчиків і 78% дівчаток.

     За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, з 80% таких дітей зберігають цю звичку й надалі. В арсеналах дитячих психіатрів нещодавно з'явився новий термін "природжена дитяча нервовість" Цей діагноз щодалі частіше ставлять дітям, народженим від батьків та матерів, які ведуть нетверезий спосіб життя абопалять. Шкідлива дія паління проявляється не лише в розвитку онкологічних захворювань. Воно завдає шкоди всім органам людини. Так вплив диму на органи дихання позначається на голосових зв'язках: голос грубішає, втрачає свою соковитість, гучність, чистоту. Особливо це помітно у дівчат—дзвінкі голоси красивих дівчат стають грубими. А крім того, ніжні рожеві щічки жовтіють, очі блякнуть. Та страждають не тільки голосові зв'язки. Падіння пов'язане з бронхітом, який загострюється вранці, коли курець пробуджується в кашлі.

     Від нікотинової отрути особлива страждають надниркові залози, які відповідають за чималу кількість найважливіших функцій організму. Навіть малі дози нікотину провокують підвищення кров'яного артеріального тиску, а великі-пригнічують діяльність серцево-судинної системи. Небезпека злоякісного ураження підстерігає нелише легені, а й порожнину рота, горла, гортані, стравоходу, підшлункової залози, нирок, сечового міхура, тобто всіх органів, які вступають у контакт з речовинами, які утворюються при вдиханні тютюнового диму. Нікотин - отрута, це відомо всім. Але біда в тому, що абсолютна більшість курців, безтурботно палячи, все-таки тішать себе: "Той дзвін дзвонить ще не по мені... може пронесе, неторкнеться, мало чого буває, не всім же помирати..." Центральний інститут онкологічних захворювань Німеччини пропонує до уваги курців ще одну закономірність: "В авіакатастрофах фатальний випадок серед мільйона людей чекає своєї жертви не частіше, ніж раз у 50 років. При автомобільних катастрофах фатальний випадок трапляється серед мільйона людей кожні 2-3 дні. Серед мільйона людей смерть від паління — кожні 2-3 годин." Паління - це найбільша з причин смерті, яку можна відвернути! Чому ж саме людина починає палити, якщо паління супроводжується серйозними захворюваннями? Одна з основних причин&‐цікавість. Інша причина—наслідування дорослих. У сім'ях, де не палять, курцями стають не більше ніж 25% дітей, у тих, що палять - більше половини. У багатьох паління пояснюється бажанням наслідувати приклад товаришів або героїв фільмів. Не можна не зважати і на той факт, що нерідко дітейзмушують палити заядлі курці, принижуючи прізвиськами на зразок "матусин синочок", докоряючи їм, що невийшли з-під опіки батьків, несамостійні. І нестійкі під натиском, щоб догодити товаришам, запалюють першу, другу, третю. Дуже швидко паління стає звичкою. Деяким цигарка надає почуття впевненості, особливо при спілкуванні з дівчиною, в незнайомій компанії. Сигаретою приглушують хвилювання, неприємність, страх. Поширення куріння серед дівчат переважно - данина моді. 60% дівчат-курців вважають, що палити — "привабливо", інші відповідають, що "палять, бажаючи сподобатися", "бажаючи привернути до себе увагу". Часто дівчат залучають до паління в компаніях, де вважається, що дівчина, яка палить, "краще виглядає", "виглядає самостійно" і тому тягнуться до сигарети. Одна з головних причин паління у підлітків - самовираження. У хлопчиків - це неначе символ своєї самостійності. Не випадково досить часто можна почути таку фразу "А чому тине палиш, - ти що не мужчина?". І ми намагаємося виглядати справжнім мужчиною.

Поради для курців, щоб відвикнути від паління.

     Міжнародна протиракова спілка рекомендує правила, дотримуючись яких, курець самостійно зможе відвикнути від паління:

1. Намагайтесь випалювати якомога менше сигарет, ведіть підрахунок випалених за день сигарет, прагніть, щоб сьогодні було випалено менше, ніж учора.

2. Затягуйтеся якомога рідше і неглибоко.

3. Не паліть на голодний шлунок, оскільки продукти тютюну, змішуючись зі слиною, уражають слизову оболонку шлунку, а потрапляючи в кишківник, одразу ж усмоктуються в кров; з тієї ж причини не паліть під час їжі.

4. Між затяжками не залишайте цигарку в роті.

5. Не допалюйте сигарету до кінця на третину і викидайте, оскільки власне в цій частині накопичується найбільша кількість карцогенів і нікотину, ще краще, коли викидатимете сигарету після двох-трьох затяжок.

6. Не паліть на ходу, особливо піднімаючись сходинами чи вгору, тому що в цей час дихання дуже інтенсивне і карцогени глибоко проникають в легені.

7. Якомога довше не паліть після великого фізичного навантаження, а тим більше під час інтенсивної роботи.

8. Віддавайте перевагу сигаретам з фільтром.

9. Час від часу влаштовуйте перерви у палінні (не палю до "понеділка", "до кінця місяця", "до нового року").

10. Не паліть, коли палити не хочеться.

     Як говорити з дитиною про паління Ви б хотіли, щоб ваша дитина палила? Ні? Тоді починайте з нею роботу вжезараз. Психологи вважають, що малюк не закурить, якщо... - ви зважаєте на нього, поважаєте його погляди, непригнічуєте його. Підліток починає курити, щоб продемонструвати світу, що він вже виріс: адже суспільство дозволяє курити дорослим, але не дозволяє це робити дітям. Куріння для підлітка - жест: "Я тепер дорослий!"Якщо батьки не пригнічують дитину, що дорослішає, поступово дозволяють йому все більше і більше питань вирішувати самостійно: з ким дружити, яку музику слухати, якій моді слідувати, як стригтися... у нього не буде гострої потреби доводити свою дорослість за допомогою сигарети. Безглузду підліткову манеру одягатися можна і перетерпіти заради того, щоб син не закурив. - ви використовуєте будь-яку життєву ситуацію, щоб показати своє ставлення до куріння. Будь-яку історію, побачену по ТБ або почуту по радіо, з якої явно видно, що куріння шкодить, прокоментуйте, розставте акценти. Це тільки здається, що діти не сприймають те, що при них говорять.               

     Насправді все почуте накопичується у них в голові, як розрізнені шматочки мозаїки, а потім з цих шматочків складається єдина картина - точка зору. - ви допоможете йому стати, хоч в чомусь успішнішим і компетентнішим, ніж однолітки. Підліткові дуже важливо мати авторитет у оточуючих його друзів. Часто він починає палити, щоб здаватися в очах своєї компанії людиною досвідченою. Але якщо у нього є якесь захоплення, де він кращий заінших - краще за однокласників грає на гітарі, або катається на скейті, або розбирається в комп`ютерах, - авторитет серед друзів йому і так забезпечений. І не потрібна тоді сигарета. Чий приклад заразний? Значно більше шансів призвичаїтися до куріння у дітей, батьки яких палять.

     За розрахунками наркологів, вірогідність того, що підліток закурить вже в 12 років, сягає 80%, якщо в його сім`їпалять троє дорослих, і 40% - якщо палить хоч би одна людина. Подумайте, може, ви зважитеся кинути палитизаради того, щоб син не закурив? Це буде сильний хід, підліток його оцінить. Не можете кинути? Кайтеся. Поясніть дитині, як безглуздо ви поступили, коли вперше закурили, як слабкі ви тепер перед цією залежністю і якбагато вона вам приносить шкоди. І у жодному випадку не вставайте в позу: "Я дорослий - тому мені можна, тидитина - тобі не можна". Психологи вважають, що так ви тільки підштовхнете підлітка до куріння. Які доводи проти куріння значущі і переконливі для підлітків? Психологи вважають: Можна сказати дитині, що "розвинений" Західпалить менше "нерозвинених" країн. Палити в цивілізованому суспільстві немодно. І це насправді так. У США в 1966 році, коли почалася антитютюнова національна кампанія, палило 42,6% населення країни. Зараз палить16%. У Британії палять 27% чоловіків і 26% жінок. У Швеції - 19% чоловіків і стільки ж жінок. У нас же - 63% чоловіків. По цьому показнику ми в компанії найвідсталіших африканських країн. Але здорова мода дійде і донас. У США, у всіх європейських країнах вже давно не дозволяється палити в суспільних місцях і в офісах, там маса кафе і ресторанів для некурців, солідні фірми вважають за краще наймати на роботу людей, необтяжених цією шкідливою звичкою, - вони не хочуть, щоб їх співробітник пропускав по хворобі багато робочих днів, а ті, щопалять хворіють частіше, давно доведено. Кар`єрний зліт курцеві в Європі і США теж не загрожує - керівник, щозаходжується в застарілому кашлі курця, - це не той образ менеджера, який працював би на прославляння фірми. Навіюйте дитині: некурці - своєрідна еліта суспільства, люди вищої культури і розвиненішого інтелекту. Спробуйте разом порахувати, скільки грошей йде на сигарети в рік, і які корисні речі на ці гроші можна було б купити. Із західних країн до нас прийшов рух, коли підлітки класами підписують зобов`язання не торкатисяпротягом року тютюну. Називається воно "Класи, вільні від куріння". Серед тих, що стримали слово розігрується грошовий приз, який клас повинен витратити спільно.

     З психологічної точки зору це дуже дієвий прийом. У компанії однолітків легше утримуватися від куріння, та і нікому спокушати, коли однокласники не палять. Варто протриматися шкільні роки, а там, дивишся, діти порозумнішають, куріння не здаватиметься їм таким бажаним заняттям і вони не почнуть палити зовсім. Якщо у вас немає можливості залучити в цей рух клас вашої дитини, спробуйте підписати з ним індивідуальний договір: він не палить рік, а ви за це в кінці року подаруєте йому бажану річ, яка коштує не менше, ніж він витратив би зарік на сигарети. Відрепетируйте відмову Будь-яка дитина одного разу стикається з тим, що ровесники або хлопці старші за віком пропонують йому закурити. І навіть підбивають: "Боїшся спробувати? Слабак, мамусин синок!" Тому до такої ситуації підлітка краще підготувати попередньо. Промовте алгоритм відмови, щоб дитина нерозгубилася, коли у дворі йому запропонують сигарету.

     Психологи радять відмову побудувати так: відмова + аргумент + зустрічна пропозиція. Аргументом може бути слабке здоров`я: "Ні, спасибі. У мене на тютюновий дим алергія. Може, краще покатаємося на велосипедах?" Або бажання зберегти голову світлою: "Я не буду. У мене завтра контрольна. Ти вже всі уроки зробив?" Або вже існуючий негативний досвід: "Я пробував, мені не сподобалося. А ти можеш підтягтися на турніку 7 разів?" Зустрічна пропозиція переводить розмову на іншу тему і виключає насмішки, можливі у разі відмови закурити. Зробивши зустрічну пропозицію, ваша дитина гідно вийде з складної ситуації. Цікаво Дівчатка і хлопчики, статеве дозрівання яких почалося в 11-12 років, до 16 років в 2 рази обганяють однолітків по числу тих, що палять. Вірогідність того, що вони спробують палити ще до 13 років, підвищена в 6-9 разів. Особливо ризикують дівчатка, у яких гормональна перебудова почалася незабаром після 10 років. Раннє статеве дозрівання, на думку учених, - такий могутній чинник ризику, що навіть соціальне становище батьків і клімат в сім`ї відходять на другий план. Учені вважають, що вчителям, батькам і психологам потрібно переконувати дітей не починати палити вже з 10-11 років. Тільки факти 175 тисяч "тютюнових" поліцейських патрулюють в країнах Євросоюзу території шкіл і підприємств, офіси і ресторани. Курцям - штраф 68 євро. Єврокомісія дозволила керівникам фірм не брати нароботу кандидатів, що палили. Вони прокурюють в середньому 20 годин робочого часу на місяць. У американському містечку Калабасас заборонено палити скрізь, навіть на балконі власного будинку. Штраф - 500 доларів. І мешканці не ремствують, вони самі так вирішили. У Чехії некурящі клієнти страхових компанійодержують знижки при оформленні страховок. Одна австрійська компанія вирішила доплачувати тим, хто непалить, по 100 євро в місяць. У Франції теж не можна палити в громадських місцях. Кури на вулиці. Але закинутий недопалок - штраф 138 євро.

nbsp;в 4nbsp;любов, а