Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 102

 






Календарик-нагадайлик

 

Письменники-ювіляри січня та лютого

У шкільній бібліотеці експонується виставка-календар, присвячена письменникам

ювілярам – січня та лютого.

 

Василь Симоненко

(1935-1963)

                              український поет, прозаїк, журналіст, критик
      Народився Василь Симоненко у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині в селянській родині. Цей край пов'язаний із багатьма уславленими іменами та подіями. Наприклад, М. Коцюбинський побував колись поблизу Біївців біля криниці, поруч із якою відбувалися гомінкі ярмарки. Тут малий Василько вчився розуміти добро і зло, поважати людину праці. 
Виховувався без батька. Дитинство і юність припали на воєнні та післявоєнні роки. Ще у школі Василь почав складати вірші, і школярі називали його гучним словом «поет». Після закінчення сільської середньої школи (із золотою медаллю) у 1952-1957 навчався на факультеті журналістики Київського інституту. вузівської літстудії. 
       Симоненко почав писати, навчаючись в університеті. З 1957 він був співробітником газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», власкором «Робітничої газети». Як журналіст, у своїх статтях показував хиби партійно-бюрократичного апарату, через що зазнавав систематичного цькування з боку офіційних владних структур. 
Перша збірка поезій «Тиша і грім» з'явилася у 1962 році й одразу стала подією у літературно — мистецькому житті України. 
       Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді. Учасниками цього мистецького утворення стали Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко брав активну участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, залучався до літературних вечорів та диспутів, виступав на творчих вечорах... 
     А ще займався пошуками місць масових поховань жертв сталінських репресій. То було покликання серця, внутрішня, потреба і вираз болю за народ, над яким було вчинено нелюдську, звірячу наругу. У той час за участю Василя Симоненка було складено і надіслано до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити місце знаходження масових поховань і перетворити їх на національні місця скорботи та пам'яті. 
     Точкою останнього відліку для Василя Симоненка була подія, що сталася влітку 1962 року на залізничному вокзалі в Черкасах. Між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня відмовилась продати Василеві пачку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів і, ясна річ, зажадали в Симоненка документи. Не передбачаючи нічого, Симоненко пред'явив редакційне посвідчення. А далі... Далі були побої в районному відділку міліції. Побої особливо жорстокі, біль яких невгамовно мучив Симоненка до самої смерті. Трохи більше як через рік після цього — 14 грудня 1963 року — він помирає. 
     Після смерті поета видано такі збірки: «Земне тяжіння» (1964) (висунута на здобуття премії ім. Т. Шевченка за 1965), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981), «Поезії» (1985), казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірка новел «Вино з троянд» (1965), «Півні на рушниках» (1992). Колись першим слухачем казок був син поета Лесик. Давно вже виріс Олесь, і ось уже нові покоління читачів читають казки Симоненка. 
      Василя Симоненка було посмертно удостоєно Національної премії ім. Тараса Шевченка в 1995 році.

 

 

 

Гулак-Артемовський, Петро Петрович

(1790—1865),

український поет, педагог, перекладач

 

Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 р. в м. Городище на Черкащині в сім'ї священика. Вчився в Київській академії (1801 — 1803), але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині.

 У 1817 р. вступає вільним слухачем на словесний факультет Харківського університету, а вже наступного року викладає тут польську мову. В 1821 р. Гулак-Артемовський захистив магістерську дисертацію на тему: «О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней», згодом стає професором історії та географії, з 1841 р. — ректором університету.

Літературні інтереси П. П. Гулака-Артемовського пробудилися рано, ще в часи навчання в Київській академії. З перших його поетичних спроб збереглися лише два віршових рядки з переспіву поеми Буало «Налой» (1813). Активну літературну діяльність Гулак-Артемовський розпочинає після переїзду до Харкова (1817) — під час навчання і викладацької роботи в університеті. Підтримує дружні стосунки з Г. Квіткою-Основ'яненком, Р. Гонорським, Є. Філомафітським та ін., виступає на сторінках «Украинского вестника» з перекладними й оригінальними творами, написаними у різних жанрах.

У 1818 — 1819pp. Гулак-Артемовський друкує в «Украинском вестнике» переклади прозових творів, критичних статей польських письменників. 
1819р. — російський переклад з польської мови «каледонской повести» (шотландської) «Бен-Грианан» («Украинский вестник»); нарис «Синонимы, задумчивость и размышление (подражание польской прозе)». 
1817р. — «Справжня Добрість (Писулька до Грицька Прокази)», оригінальний вірш українською мовою. 
1818р. — казка «Пан та Собака» («Украинский вестник»), написана на основі фабульної канви чотирирядкової байки І. Красіцького «Pan і Pies» та окремих епізодів іншого його твору — сатири «Pan niewart slugi». Ця «казка» Гулака-Артемовського відіграла помітну роль в розвитку жанру байки на Україні. Це була, по суті, перша українська літературна (віршова) байка, написана із свідомою орієнтацією поета на фольклор, на живу розмовну мову. 
1819р. — письменник опублікував в «Украинском вестнике» ще дві байки — казку «Солопій та Хівря, або Горох при дорозі» і побрехеньку «Тюхтій та Чванько». 
1820р. — цикл байок-приказок: «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун», «Лікар і Здоров'я» («першоджерело» — приповідки І. Красіцького). 
У 1827р. Гулак-Артемовський написав ще три байки — «Батько та Син», «Рибка», «Дві пташки в клітці». Цей, останній, цикл байок Гулака-Артемовського також пов'язаний з творчістю Красіцького. 
Спираючись на літературні зразки попередників в українському і світовому байкарстві та на фольклорні традиції, Гулак-Артемовський творив цілком оригінальні, самобутні вірші, йдучи від просторої байки-«казки» через байку-«приказку» (цю традицію продовжив

Л. Боровиковський) до власне байки, з якою згодом успішно виступили в українській літературі Є. Гребінка й особливо Л. Глібов.

 Продовжує цікавитись Гулак-Артемовський в цей останній період і літературним життям, захоплюється творами Шевченка, підтримує зв'язки з російськими, українськими, польськими діячами культури (ще раніше він познайомився в Харкові з А. Міцкевичем, з яким один час підтримував дружні стосунки), турбується про виданая творів окремою книжкою.

Помер П. Гулак-Аремовський 13 жовтня 1865 р. у Харкові.

 

Всеволод Зіновійович Нестайко

(30 січня 1930 — 16 серпня 2014)

український дитячий письменник – гуморист

 

ЗО січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині в сім'ї службовця. Коли Всеволоду було три роки, разом з іншими січовими стрільцями, загинув його батько. Йшов страшний 1933 рік і сім'я, рятуючись від голоду, переїхала до родичів у Київ. Тож все своє свідоме життя Всеволод Нестайко прожив у Києві. Як пише сам письменник: «І хоч би де мені доводилось побувати, хай навіть у найцікавішій подорожі, коли я повертаюсь до Києва, серце у мене б'ється від радісного хвилювання зустрічі з рідним містом».
     Мати В. Нестайка була вчителькою, і квартира знаходилась в приміщенні тієї школи, де вона вчителювала. «З одного боку — це було весело — жити в школі, а з іншого... Я заздрив моїм друзям, яким наша вчителька Ліна Митрофанівна записувала у щоденник: «Завтра прийди з батьками!» Мені до щоденника нічого не писали: моя мама була поряд», — згадує письменник.
     Довгим і безтурботним було життя Всеволода в молодшій школі. Та закінчилось воно раптово одного дня — почалася Вітчизняна війна. Хлопцеві було тоді одинадцять років. З мамою Всеволод Нестайко провів два роки в страшній київській окупації. Мама організувала в своїй кімнатці підпільне навчання, щоб учні не забули набутих раніше знань. Ці уроки допомогли — Всеволода прийняли зразу до шостого класу. Це було тоді, коли ще Київ лежав у руїнах. Хлопець одразу потягнувся до літератури. І коли настав час обирати професію, вирішив, що це буде тільки література.
     Скінчивши десятирічку, 1947 року майбутній письменник вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету. Нелегкими й голодними були повоєнні роки Всеволода Нестайка, але то були роки юності й студентства, які запам'ятовуються на все життя. В. Нестайко працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», у видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві «Веселка».
     Перші оповідання для дітей Всеволод Нестайко почав друкувати в журналах «Барвінок» та «Піонерія». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році. Майже п'ятдесятирічний шлях у дитячій літературі він засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Найвідоміші з них «В Країні сонячних Зайчиків» (1959), «Супутник ЛІРА-3» (1960), «Космо-Натка» (1963), «Робінзон Кукурузо» (1964), «Тореадори з Васюківки» (1973), «Одиниця з обманом» (1976), «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1981), «Загадка старого клоуна» (1982), «П'ятірка з хвостиком» (1985), «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988), «Слідство триває», «Таємничий голос за спиною» (1990), «Неймовірні детективи» (1995) та інші непересічні твори.

 


Улас Олексійович Самчук

 (20 лютого 1905 - 9 липня 1987)

український письменник, публіцист

 

 Народився 20 лютого 1905р. в селі Дермань на Рівненщині. Навчався в Бреславському

 (нині Вроцлавському) університеті. Пізніше переїхав до Чехо-Словаччини, де навчався в Українському вільному університеті в Празі.
      Перше оповідання У. Самчука «На старих стежках» видруковане у варшавському
часописі «Наша бесіда» 1926 року, а з кінця 20-х років він вже активно співпрацює з українськими літературно-художніми часописами. Трагедія голодомору 1932 — 1933 pp. в Україні стала тематичною основою його роману «Марія» (1933).
     В 1932p. написаний також політично загострений роман «Кулак», в якому автор показує абсурдність насильницької колективізації. Одним з визначних досягнень української літератури стала трилогія

У. Самчука «Волинь» (1928 — 1937) —розлоге епічне полотно, яке зображує буття українського селянина в добу воєн та революцій. Головний персонаж твору, Володька Добенко, через усі життєві катаклізми проносить віру в незнищенність народу. Героїчна історія Закарпатської України відображена в патріотичному романі «Гори говорять»(1936).

 У роки німецької окупації письменник продовжує культурно-просвітницькуроботу на посаді редактора газети «Волинь». Проте вже 1943p. він був заарештований нацистами за свої патріотичні переконання. В післявоєнний час письменник переїздить до Канади, де публікує перший том трилогії «Ост» —«Морозів хутір» (1948) (другий роман — «Темнота» побачив світ 1957 року, третій«Втеча від себе» — 1982р.).

 У. Самчук відомий також як автор спогадів: «На білому коні» (1955), «Чого не горить вогонь» (1959), «На коні вороному» (1975), «Плянета Ді-Пі» (1979)

Помер 9 липня 1987р. в Канаді.

 


Знаменні дати 2015 року

 

Памятні дати

*   750 років від дня народження А. Данте (1265 – 1321), італійського поета

*   505 років від дня народження І. Федорова (бл. 1510 – 1’583), українського й російського друкаря, філолога й освітнього діяча, засновника книгодрукування в Україні й Росії

*   420 років від дня народження Б.М. Хмельницького (бл. 1595 – 1657), гетьмана України, державного діяча і полководця, дипломата, творця Української козацької держави

*   390 років від дня народження Марусі Чурай (1625 – 1653), легендарної української народної піснярки, поетеси та композитора

*   355 років від дня народження Даніеля Дефо (бл. 1660 – 1731), англійського письменника й публіциста

*   230 років від дня народження Якоба Грімма (1785 – 1863), німецького філолога, письменника, фольклориста, відомого казкаря

 

Книги – ювіляри

*   830 років від написання «Слово о полку Ігоревім» (1185)

*   230 років від дня виходу книги Р.Е. Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена» (1785)

*   180 років повісті М.В. Гоголя «Тарас Бульба», (1835)

*   155 років роману «Вершник без голови» М. Рида (1860)

*   145 років роману «20 000 льє під водою» Ж.Верна (1870)

*   145 років повісті – казці «Аліса в країні див» Л. Керролла (1865)

*   70 років журналу «Барвінок» (1945)

*   55 років журналу «Малятко» (1960)


Письменники-ювіляри грудня

У шкільній бібліотеці експонується виставка-календар, присвячена письменникам

ювілярам – грудня.

 

     Юрій Миколайович Косач

(1909—1988)

український поет, прозаїк, драматург

     Один з активних організаторів мистецького життя повоєнної еміграції, Ю. Косач був причетним до багатьох подій літературної історії нашого століття. Послідовний європеїст, він своєю творчістю намагався сприяти розширенню тематичних і стильових рамок українського письменства. Проте його еволюція як митця бачиться непростою й досить суперечливою. 
      Життя Юрія Косача було багатим на події і несподівані повороти. Народився він 18 грудня 1909 р.

 у Києві. Син Миколи Косача, рідного брата Лесі Українки, в дитинстві подовгу перебував у Колодяжному. Родинні враження мали велике значення для духовного формування майбутнього письменника. Згодом навчався у Львівській гімназії, на юридичному факультеті Варшавського університету. У 1932 р. Ю. Косач потрапляє до польської в'язниці, а після ув'язнення виїздить до Франції. Повернувшись під час війни до Львова, опиняється в концтаборі. Почав друкуватися у львівському журналі «Нові шляхи», водночас дебютуючи і як поет, і як прозаїк. Упродовж тридцятих років у Львові одна за одною виходять збірки віршів і оповідань «Чорна пані» (1931), «Черлень» (1935), «Мить з майстром» (1936), «Клубок Аріадни» (1937), «Чарівна Україна» (1937), «Глухівська пані» (1938). Митець розвивався стрімко. Якщо «Чорну пані» склали речі наслідувальні, сповнені символістських штампів і містичних навіювань, то вже «Клубок Аріадни» і особливо «Чарівна Україна» засвідчили, що Ю. Косач знайшов власну самобутню манеру письма.

     Переїхавши до Америки, письменник, як і більшість українських емігрантів, мусив заробляти на життя тяжкою фізичною працею. Та попри все, він багато пише, співробітничає в газетах «Громадський голос», «Українські вісті», видає нові книжки поезій, нарисів тощо. Тривалий час був редактором журналу

 «За синім океаном» (Нью-Йорк). 
     У 1964 р. Юрій Косач побував в Україні, 1966 р. в Києві вийшла його поетична збірка «Мангаттанські ночі»; 1975— збірка «Вибраного», а наступного книжка новел «Лиха доля в Маракайбо». Останніми за часом виходу у світ були «Літо над Делавером» (1980) та роман «Володарка Понтиди» (1987).

11 січня 1990 року Юрія Миколайовича Косача не стало. Останні роки жив він надзвичайно скромно, якщо не сказати бідно, помер самотній, майже забутий і як людина, і як письменник. Похований у місті Пассеїк (штат Нью Джерсі, США)

 

Пільгук Іван Іванович

(20 грудня 1899-18 липня 1984)

український письменник, педагог та літературознавець

Іван Іванович Пільгук народився 20 грудня 1899 року в селі Решетилівці на Полтавщині в селянській родині. Освіту здобув у початковій та вищепочатковій школах, у 1917 році закінчив педагогічні курси в Полтаві. Брав активну участь у громадянській війні, в партизанському загоні боровся з німецькими окупантами та з денікінцями. Згодом — учителював, співробітничав у газетах, почав писати художні твори.

Набутком читацького загалу стали історико-біографічні твори Івана Пільгука «Грозовий ранок», «Повій, вітре!», «Дуби шумлять», «Григорій Сковорода», «Пісню снує Черемош», «Іван Карпенко-Карий», «Марія Заньковецька». Після тривалої наукової роботи письменник повернувся до художніх жанрів, якими розпочав літературну діяльність ще на початку 30-х років, надрукувавши тоді окремими виданнями документальні нариси «Суцільні лани» (1931), «Назустріч струмові Дніпрогесу» (1932), «Атагас» (1932).

За час від перших публікацій до видання історико-біографічних повістей Іван Пільгук виховав не одне покоління педагогів. Колишній сільський учитель став професором, доктором філологічних наук, опублікував понад триста наукових праць, серед яких відомі монографічні дослідження

«Т. Г. Шевченко — основоположник нової української літератури» (1954, 1963), «Степан Руданський» (1956), «Традиції Т. Г. Шевченка в українській літературі. Дожовтневий період» (1963), «Традиції Т. Г. Шевченка в українській радянській літературі» (1965), створив багато підручників із української літератури для середніх і вищих шкіл. Якось у розмові Іван Іванович напівжартома зауважив: «Якби мені судилося працювати мулярем, то я за все своє життя, навіть при допомозі найновітнішої техніки, не міг би покласти таку кількість цеглин у будови, скількома примірниками моїх підручників протягом сорока років користувалися учні середніх шкіл та студенти. Писались ті підручники або самостійно, або у співавторстві».


Письменники-ювіляри жовтня

листопада

       У шкільній бібліотеці експонується виставка-календар, присвячена письменникам

 ювілярам – жовтня та листопада.

      9 жовтня виповнюється 110 років з дня народження  М.П. Бажана -  українського  поета, громадського діяча. У 1958 – 1983 головний редактор Української Радянської Енциклопедії.

Автор численних книжок, літературно-критичних і публіцистичних статей, есе, мемуарних нарисів.

Майстер художнього переклад у(переклав українською мовою перлину грузинської літератури – поему Ш.Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», твори видатних поетів світу). Нагороджений найвищими державними нагородами. Помер і похований у Києві.

     85 років від дня народження Петра Федоровича Сингаївського — український  письменник (поета, прозаїка, перекладача).  1948 року закінчив десятирічку в Коростені, 1953 року — філологічний факультет Київського університету.  Член Спілки письменників України від

1956 року.

      Працював редактором видавництва «Дніпро», старшим редактором сценарного відділу Київської студії художніх фільмів імені Олександра Довженка, завідувачем відділу нарису й публіцистики журналу «Радуга».

     Друкуватися почав 1953 року. Видав збірки поезій «Лирика моей весны» (1956), «Звезды рядом» (1961), «Теплынь» (1964), «Лунный снег» (1966), «Листя подільського ясеня» (1971), «Каштановий світ» (1975), «Травневі арфи» (1979), «Полудневий гай», «Кораблі мого дитинства», «Зоряна доріжка», «Червоне сіно косить». Загалом вийшло друком двадцять книжок поезій для дорослих і дітей російською та українською мовами.

     Видатною постаттю в українській літературі став Остап Вишня(справж.-Губенко Павло; 1889-1956) – письменник-сатирик. 13 листопада виповнюється 125 років від дня народження гумориста. Родом із Сумщини. Закінчив Київську військово-фельдшерську школу. Учився в Київському університеті.

     Друкуватися почав  з 1919 р. Серед публікацій – «мистецькі силуети» О.Довженка, Леся Курбаса, Г. Юри, М. Заньковецької та ін. Автор збірок «Вишневі усмішки», «Великі ростіть», «Весна-красна». .Був перекладачем: відомі його переклади п’єс М Гоголя, творів О. Сухово-Кобиліна, В.Маяковського.

     Репресований у 1934 р., реабілітований у 1955 р.

     Помер і похований у Києві.

     115 років від дня народження Г. М. Косинки (справж.-Стрілець; 1899-1934)-прозаїк. Родом із Київщини. Закінчив Київський інститут народної освіти. В українську літературу 1920-1930-х рр. увійшов як один із найталановитіших прозаїків. У творчості всебічно відбилися рухи й настрої селянства часів визвольної боротьби 1917-1921 рр. Автор збірок «На золотих богів», «Мати»,

 «В житах», «Серце», «Циркуль». Офіційна радянська критика звинуватила в «куркульській ідеології», «бандитизмі».

     За постановою військової колегії Верховного Суду СРСР був засуджений і розстріляний у Києві. Реабілітований у 1955 р.

          65 років від дня народження Яросла́ва Миха́йловича Сте́льмаха (30 листопада 1949, Київ — 4 серпня 2001) — український дитячий письменник, драматург, кіносценарист, перекладач. Син письменника Михайла Стельмаха.

     Народився 30 листопада 1949 року у Києві. В 1971 році закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, у 1981 році — Вищі літературні курси в Москві, потім аспірантуру.

     Автор популярних дитячих книг: «Митькозавр із Юрківки», «Вікентій Премудрий» «Голодний, Злий і Дуже Небезпечний» та інших. Переклав на українську мову ряд популярних п'єс, які йшли на сценах Києва і Львова. Кіносценарії: «Циганка Аза», (1987), «Провінціалки» (1990).

     Жив в Києві на Печерському узвозі, 8. Загинув 4 серпня 2001 року в автомобільній катастрофі. На Бориспільській трасі старенький автомобіль «Жигулі», в якому Стельмах їхав до себе на дачу, раптово втратив керування, врізався в автобус «Ікарус», вилетів на узбіччя і загорівся. Похований в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком.

 


Письменники-ювіляри вересня

     З 5 вересня на абонементі  шкільної бібліотеки експонується виставка-календар, присвячена письменникам ювілярам.

     Вересень виявився багатим на видатні дати.

      9 вересня виповнюється 245 років з дня народження  українського письменника, поета, драматурга, зачинателя сучасної української літератури, громадського діяча – Котляревського І.П. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.

     120 років з дня народження письменника та видатного кінематографіста Олександра Довженка. Сам в день народження Довженка 10 вересня в Україні відзначають День кіно.

     Видатною постаттю в українській літературі став М. М. Коцюбинський, який був і залишається одним з найвизначних українських прозаїків. Був знайомий з Іваном Франком, Лесею Українкою, Б. Грінченком, М. Чернявським. 17 вересня виповнюється 150 років з дня народження письменника.

     85 років від дня народження поет, літературознавець, перекладач, критик, громадський діяч. Указом Президента України в 2004 р. «за значний особистий внесок у розвиток української літератури» відзначений звання Герой України. Нагороджений Державною премією України

 ім. Т. Шевченка, орденами «За заслуги» ІІІ ст., князя Ярослава Мудрого V ст.

     Вітаю всіх, кого цікавить творчий та життєвий шлях українських світил літератури.


КАЛЕНДАР НА 2014–2015 Н.Р.    

Знаменні дати 2014 року

 

Міжнародні десятиріччя, проголошені Генеральною Асамблеєю ООН

2005-2014 роки – Десятиріччя освіти в інтересах стабільного розвитку ООН

 2005-2015 роки – Десятиріччя дій «Вода для життя»

 

   Пам’ятні дати

  • 450 років від дня народження Галілео Галілея (1564-1642), італійського вченого
  • 200 років від дня народження Т.Г. Шевченка (1814-1861), поета, художника, мислителя
  • 120 років від дня народження О.П. Довженка (1894-1956), письменника, кінорежисера, кінодраматурга

  Книги –ювіляри

  • 450 років від дня виходу у світ першої друкованої книги «Апостол» (1564)
  • 295 років від дня виходу повісті Д. Дефо «Робінзон Крузо»(1719)
  • 180 років казці П.П. Єршова «Горбоконик» (1834)
  • 180 років казці О.С. Пушкіна «Казка про золотого півня» (1834)
  • 170 років роману О. Дюма «Три мушкетери» (1844)
  • 170 років казці Х.К. Андерсен «Снігова королева» (1844)
  • 150 років роману Ж.Верна «Подорож до центру Землі» (1864)
  • 110 років роману Д. Лондона «Морський вовк» (1904)
  •   90 років казкам В.В. Біанкі «Лісові хатинки», «Чий ніс краще?», «Хто чим співає?» (1924)
  •   90 років казці К.І.Чуковського «Муха-Цокотуха» (1924)
  •   80 років казковій повісті П. Треверс «Мері Поппінс» (1934)
  •   70 років роману В.О. Каверіна «Два капітани» (1944)
  •   70 років збірці оповідань і казок В.О. Осєєвої «Чарівне слово» (1944)
  •   60 років повісті М.М. Носова «Пригоди Незнайка та його друзів»(1954)

Повернутись на бібліотечну сторінку